____________Головна
Хочу АДРЕНАЛІНУ! |
Турецькі піщані пляжі Середземноморського та Егейського морів настільки притягують, що подекуди від них важко відірватись. Проте, відпочинок у Туреччині буде далеко не повним, якщо не додати до засмаги хоча б легку порцію адреналіну…
Щоб стати екстремалом, не потрібно довго вчитися. Відчути смак дуже просто – достатньо відважитись хоча б раз здійснити сміливий і трішки шалений крок. Починати краще за все у Туреччині: ця країна до такої міри багата (і на вигадки у тому числі), що можна уявити відпочинок на будь-який смак і гаманець. Наш план-гігант полягав у наступному: за 10 днів не лише оглянути якомога більше пам’яток і прийняти порцію засмаги, але і активно відпочити, як мінімум погасати на квадрациклах і джипах, поплавати на яхті, поїздити верхи, попірнати, політати.. У цілому, хотілося встигнути якомога більше, тому особливо не витрачаючи час на сонячні ванни (ми вирішили вбити двох зайців одразу - позасмагати на яхті), галопом відправилися шукати захоплюючі пригоди на свою голову. Тур-Де-Франс турецького масштабу. На сафарі ми вирушили рано-вранці, щоб не довелося смажитися на сонці, і до готелю можна було повернутись вже у 16-ій годині. На світанку сідаємо у компактний автобус, який рухається у сторону гір Тавр. Посередині невеличкої галявини нас чекають вишикувані у рядочок різнокольорові машинки. Нехитрий інструктаж (для їзди на квадрах не потрібен досвід водія), видача смішних касок - і ми стартуємо по добре накатаній дорозі. Попереду нас чекає 40-кілометровий маршрут через гори з зупинками і у віддалених селах і біля гірського озера. Навипередки в принципі їздити не можна, але які можуть бути заборони, коли швидкість наближається до 70-ти км/годину, на обличчі арафатка, на очах окуляри, у вухах навушники, в яких гримить музика, а попереду багатокілометрові серпантини. Ось де драйв! Швидкість зменшуємо лише коли проїжджаємо біля гірських поселень, де назустріч нам вибігає замурзана дітвора з квітами у руках. В одному з таких поселень для туристів передбачені блага цивілізації у вигляді дерев’яної хатини. Ми сідаємо на підлогу і чекаємо поки турчанка приготує нам паляниці і розіллє айран (хто не любить цей напій може купити банку коли, яка коштує 3$). Коротка перерва йде нам на користь: ми з легкістю повертаємося на квадрацикли і рвемо з місця, залишаючи за собою хмари пилюки. Наша подорож продовжується під спекотним сонцем, яке вже встигло піднятись досить високо. Від палючої спеки рятують лише високі сосни, які створюють над гірською дорогою прохолодний тінистий тунель. Вчасно нагодилось і озеро із невеличким водоспадом – його десятиградусна вода після таких спекотних перегонів не здається нам льодяною. Найзахопливіше у нашій подорожі – завершальний етап. По гірській ґрунтовій дорозі ми піднялись високо у гори, звідки Анталію видно як на долоні. Це неможливо описати – таку красу треба бачити! Ми вирішили будь-що повернутись сюди знову і привід придумали дуже швидко – ми ще ні разу не були на джип – сафарі. Його основна перевага в тому, що машини напевне проїдуть там, куди квадрациклам нізащо не добратись, до того ж джипи набагато впевненіше ведуть себе на розбитих дорогах, крутих підйомах і спусках, легко долають ріки, піднімаючи у повітря освіжаючі фонтани бризок. Зазвичай такі сафарі закінчуються у горах на висоті більш 1500 метрів над рівнем моря – і здається, що весь світ лежить біля ваших ніг.. Рафтінг 10 хвилин переодягтися – і ми йдемо у чудернацьких водонепроникних костюмах. На березі одягаємо рятувальні жилети (дітям обов’язково каски), слухаємо короткий інструктаж, робимо декілька високопрофесійних знімків з веслами, на веслах, під веслами і сідаємо у човен. Перед нами чотири кілометри проти течії і 12 кілометрів за течією. З берега за нашими приготуваннями стежать пристаркуваті німецькі туристи. Поки ми не відпливли, вони намагаються сфотографувати нас на фоні бризок і дуже сильно дивуються коли ми починаємо гребти в іншу сторону. Гребля проти течії віднімає багато сил, і в кінці чотирьохкілометрового шляху ми зупиняємося відпочити та покупатись. Над нами піднімається міст. За легендою, раніше юнаки повинні були стрибати з нього у річку, щоб довести що вони справжні мужчини. Перед початком рафтінгу нас попередили: гребти потрібно всім, в іншому випадку човен перевернеться. Наш капітан на російській мові знає лише три слова: «спасибо», «пожалуйста» і «греби». Перша хвиля, друга, третя – через 10 хвилин, не дивлячись на комбінезони, ми змокли майже повністю, ще через півгодини адреналінового задоволення пороги почали здаватись дуже мілкими, а хвилі, що огортали човен – занадто мілкими. Ріка, ніби прочитали наші думки, забурлила активніше, і перед тим як зійти на берег, ми успішно подолали ще декілька захоплюючих вирів. Під білими вітрилами Наш автобус під’їжджає до причалу, біля якого у рядочок стоять яхти: з вітрилами і без, білосніжні і різнокольорові, великі і маленькі – навіть Ассоль було би з чого вибрати. Всі кораблики ніжаться під променями спекотного середземноморського сонця і очікують своїх мандрівників. Наша яхта здається величезною. На двох палубах стоять столики і лежаки, також працює бар. Яхта з двох боків затиснута своїми сестрами-близнюками, а ми починаємо сумніватись, що нам вдасться виплисти з такої «пастки». Але наперекір нашим сумнівам, човен, плавно ковзає і повертається на хвилях, виходить спочатку у бухту, а потім у відкрите море. Ранкове сонце заливає промінням все навколо: проникає у всі щілини і пробігає по тілу яскравими зайчиками – саме час одягнути купальник, вийти на корму, розстелити рушник, зручно розміститися і насолоджуватись сонцем. Яхта повільно пливе біля живописних берегів, підпливає до зелених островків і заходить в невеличкі бухти, де можна покупатися і позасмагати на пісочку. Звісивши голови з борту донизу, ми спостерігаємо, як під чарівною гладдю води за нами слідують зграї голодних риб, а за ними пливуть не менш голодні морські котики. На відміну від морських жителів, нам гарантовано смачнючий обід: приготовані по турецькому на грилі риба і м'ясо, різноманітні салати, йогуртовий напій айран і холодне пиво. На десерт – танці під запальні турецькі пісні. Кінні прогулянки Досвідчених вершників посеред нас немає, але упустити шанс здійснити кінну прогулянку у горах не хочеться. Тому ми збираємо волю в кулак і вирішуємо навчитися їздити верхи. Після поїздки на автобусі, ми входимо у двір величезного ранчо з міні-готелем, баром і конюшнею. Перше, що нам кидається в очі – це басейн, в який відразу ж хочеться пірнути. Але жага швидкості і вітру все таки перемагає. Знову короткий інструктаж і «по коням!» - ми в сідлах… майже. Спроби залізти на високих коней віднімають у нас як мінімум хвилину. Ще півгодини потрібно для того, щоб хоч якось навчитись рухатися і зрозуміти, де знаходиться центр керування створінням, у якого, на відміну від квадрациклу, є характер і власні побажання. А всю іншу частину роботи виконує солодка морквинка (ми взяли її з собою), з’ївши яку, наші коні розуміють що ми їх друзі навіки. Прогулянки верхи у горах – вид відпочинку, скоріше розслаблюючий, ніж екстремальний, за винятком однієї побічної дії: непідготовленому вершнику після чотирьохгодинного сидіння на коні декілька днів треба буде ходити ходою ковбоя. Щоб вберегти наші нетреновані тіла, наш провідник робив регулярні привали. На одному з них ми влаштували справжній бенкет, накривши стіл продуктами, які нам запакували на ранчо. Легкий екстрім для чайників на морі Стати екстремалом, не виходячи з готелю – просто. Достатньо проїхатися на банані. Вам гарантовані неймовірні 15-хвилині враження, плюс купання в морі, плюс фізичні вправи (спроба залізти на банан назад). Щоб враження від катання були позитивними, падати приготуйтесь заздалегідь У повітрі Якщо ви мрієте пригнути з парашутом, але боїтесь стиковки із землею, парасейлінг – ідеальний спосіб, не лише позбутися страху, але і оглянути берег з висоти пташиного польоту. Цей вид екстріму абсолютно безпечний і в той самий час напружений. Під водою Прозорі води Середземного та Егейського моря так і кличуть зануритися в них з головою. Береги багаті не лише флорою і фауною – якщо пощастить, можна наткнутись і на останки античних будівель. В історичних місцях плавання з аквалангом не схвалюється, а ось з маскою, трубкою і ластами можна пірнати, скільки вашій душі буде завгодно. |
Не знайшли бажаний тур?! Це не означає що такого туру у нас немає! Зв'яжіться з нами по телефону і ми підберемо або навіть створимо найкращий тур для Вас! (063) 0 - 740 - 740 (067) 370 - 16 - 02 |
Голосування
Наші партнери
Туристична фірма"Альтан"Ця адреса електронної пошти приховується від різних спамерських пошукових роботів. Щоб побачити її потрібно активувати Ява-скрипт. | (067) 3-701-602 (093)525-40-20 (093)0-740-740 (067)373-26-00 viber |